Написання нарисів

(американські жанри, зокрема, нарис, відрізняються від українських - прим. ред.)

Написання нарисів є одною з найбільш цікавих занять в газеті. Нариси включають в себе все від інтерв'ю зі знаменитостями до історій і колонок про розваги, хобі, дозвілля, особливі події і культурні заходи.

Нариси часто називають «цікавими для людей історіями». Вони зазвичай орієнтовані на людей і забезпечують відпочинок від іноді тривожних «гарячих новин».

Нариси можуть бути написаними у різних стилях. Іноді використовуються незвичайні ліди задля залучення читачів. Класичні ліди є мистецькою формою журналістики. Коли людина вперше висадилася на місяці в 1969 році, мільйони спостерігали за космічним кораблем по телебаченню годинами, чекали, коли астронавти вдягнуть свої скафандри перед висадкою. У ліді новини інформаційної служби йшлося: «Увесь світ чекав, доки вони вдягнулися, щоб вийти».

Звичайно, основні правила хорошої журналістики відносяться також до нарисів. Вони мають бути справедливими і точними. Вони також мають відповідати на основні журналістські запитання.

Хто був задіяний?

Що сталося?

Коли це сталося?

Де це сталося?

Чому це варто уваги? Чому це цікаво і важливо?

Як це сталося? Як це вплине на читача?

Як і інші репортери, хороші художні журналісти, як правило, люди з цікавістю до життя. Вони щиро зацікавлені в тому, що інші люди роблять і тому, що вони повинні сказати. Вони повинні бути хорошими слухачами, які можуть робити нотатки або записувати інтерв'ю, щоб правильно цитувати людей. Як і інші репортери, автори художніх текстів часто проходять курс журналістики і гуманітарних наук в коледжі. Майже всі журналісти радять учням отримати досвід, працюючи в шкільній газеті та волонтерства чи інтернування в місцевому офісі газети, радіо або телевізійної станції.

Вчіться у профі

Нариси часто визначаються тим, чим вони не є. Вони не є гарячими новинами, вони не є редакційними матеріалами і оглядами. Вони є своєчасними і цікавими історіями, які мають відношення до життя читачів.

1. Аналіз нарисів

Оберіть заголовок нарисі в газеті. Не читайте історію.

Напишіть 10 запитань, відповідь на які ви очікуєте отримати з історії.

Прочитайте історію. Напишіть відповіді на ваші запитання.

Якщо якесь з запитань залишилося без відповіді, де можна знайти на нього відповідь? Будьте конкретними.

Як ви вважаєте, чому ця історія подана зараз?

Які читачі вважатимуть цю історію важливими для себе? Чому?

2. Створення зацікавленості

Оберіть і прочитайте нарис, який цікавить вас.

Дослідіть перші речення історії. Яким чином автор привернув

вашу увагу?

Складіть список слів і фраз, які використав автор для опису особи, предмету чи події з поданої історії.

Подивіться на кінець історії. Що використав автор для ефективного завершення?

Авторський аркуш планування

Хороший автор історій використовує описові слова і багато деталей, щоб читачі хотіли знати більше про об'єкт нарису. Використовуйте цей аркуш планування, щоб підготувати вашу історію:

1. Визначте особу, предмет або подію, про яку писатимете.
2. Перерахуйте щонайменше сім описових слів, які використаєте в нарисі.
3. Перерахуйте цікаві цитати від людини чи людей, задіяних у нарисі.
4. Перерахуйте цікаву інформацію до теми, розташовуючи її від найбільш до найменш важливої.
5. Напишіть вступ, який пригорне увагу читача.
6. Завершіть ваш нарис. Переконайтеся, що закінчення встановлює зв'язок із вашими читачами.

Оцінка

Схвально – Рівень написання учня набагато перевищує мінімальний рівень виконання.

Допустимо — Критерії дотримані на мінімальному рівні. У тексті учня містяться усі необхідні елементи, але бракує оригінальності.

Переглянути — Критерії не дотримані. Текст учня занадто слабкий або не сконцентрований, щоб був прийнятим.

Адаптації

Адаптуйте "Авторський аркуш планування" до рівня, що відповідає рівню ваших учнів.

Молодші учні
Запропонуйте теми. Проаналізуйте кількість фактів або необхідних описових слів. Нехай учні напишуть трикроковий план, який включатиме початок, середину та закінчення.

Старші учні
Додайте дослідний компонент до завдання. Нехай учні використають друковані або надійні інтернет-джерела у історії. Вимагайте, щоб учні взяли інтерв'ю хоча б у двох експертів за обраною темою.