Вернер Д’Інка – відомий німецький журналіст і один із видавців щоденної німецької газети «Frankfurter Allgemeine Zeitung» («Франкфуртер альгемайне цайтунг», FAZ). Поруч із діяльністю у FAZ він обіймає посаду президента Франкфуртського прес-клубу, є директором на громадських засадах Вільного російсько-німецького інституту публіцистики в місті Ростов-на-Дону, а також членом Ради мережі «Osteuropa-Berichterstattung». В. Д’Інка – професор кафедри редакційного менеджменту в Університеті мистецтв міста Берліна. Пан Д’Інка регулярно викладає також в університетах міст Гісен та Зіген.
Хто Ви за базовою освітою?
Студії з дослідження масової комунікації, політологія та історія.
Як прийшли у журналістику?
Відразу ж після університету я приєднався до FAZ в 1980 році. Я тоді почав з проекту videotex, і в 1984 році ввійшов у команду редакторів FAZ-TV, які робили перші телевізійні новини в Німеччині, що транслювалися недержавним сектором. Тільки з 1986 року став займатися виключно нашими друкованими виданнями.
Чи були у Вашій практиці прохання написати замовний матеріал?
Ніколи.
Чи були випадки, коли ставлення до героя під час публікації змінювалось від позитивного до негативного або навпаки? Чому?
Це могло бути тільки в коментарях. Що ж стосується інформації в мас-медіа, вона повинна виключати «позитивну» або «негативну» точку зору авторів з того чи іншого приводу. Новини повинні бути неупередженими.
Яким чином FAZ перевіряє наведені факти та твердження?
Ми намагаємося знайти ще одне джерело і використовуємо свій досвід для перевірки достовірності першого. Хоча якщо достовірне агентство повідомляє, що матч Баварія (Мюнхен) і Борусія (Дортмунд) закінчився з рахунком 2:3, то не обов'язково дзвонити на стадіон, щоб перевірити чи це так.
Чи бувають суперечка із авторами щодо упередженості в матеріалі?
Так, можуть бути. Тоді, це відповідальність заступника (помічника) редактора усунути моменти заангажованості. Якщо суперечка триває, рішення повинен прийняти начальник департаменту або видавець.
Яким чином відбувається регулювання спірних питань в редакції?
Шляхом обговорення та через довіру до знань наших колег. Ось чому підбір персоналу вирішує багато: ми приділяємо велику увагу тому, хто буде у нас працювати і даємо їм великий рівень свободи. Наприклад, висвітлення президентських виборів у Франції. Наша кореспондент живе у Франції вже довгий час, вільно розмовляє французькою, в політичних ток-шоу на французькому телебаченні її вважають голосом якісних німецьких медіа. Ми прислухаємося до неї в дискусійних питаннях. Просто вона знає те, що робить.
Як FAZ висвітлює конфлікт на Сході України? На скільки мені відомо у FAZ в Україні немає кореспондента?
Конрад Шуллер – наш кореспондент, який знаходиться у Варшаві і висвітлює також події в Україні. Він подорожує Україною дуже часто, також в регіоні Донбасу. Деякий час тому він брав інтерв'ю у прем'єр-міністра Гройсмана.
Чи вважаєте Ви, що інформаційна картинка подій на Сході України відповідає дійсності?
Чесно кажучи, російська пропаганда діє масово і в Німеччині, але більшість газет і основне телебачення висвітлюють події безпристрасно. Більшість коментаторів добре розуміють, хто є агресор, а хто захищає свою країну – що, однак, не знімає серйозних запитань до українського уряду з приводу закриття кордону для транспортування вугілля з неконтрольованих територій, стосовно пенсій для українських громадян, які проживають на тих територіях, а також з питань корупції.
Наскільки великий вплив російської пропаганди в Німеччині?
Достатньо. Особливо в так званих соціальних медіа (мережах) і в рамках трьох політичних груп: серед правого крила партійців, які захоплюються Путіним як сильним лідером, серед лівих – які ностальгують за Радянським Союзом, і серед тих, хто відчуває докори сумління після 1941 року.
Чи існує в Німеччині «журналістика відданості» (loyalty journalism)? Як Ви ставитеся до цього поняття?
Одне і єдине важливе для журналіста – відданість громадянам.
Чи були випадки у практиці коли через особистісні або моральні перепони Ви відмовлялися публікувати матеріал?
Було кілька випадків, коли я відмовлявся публікувати статті через недостатньо професійну журналістику (не були ретельно перевірені факти) і через недостатній публічний інтерес (чутки).
Чи були теми, які висвітлювати не хотілося?
Мені дуже подобається слоган Тhe New York Times: «Все що можна надрукувати – це новини» – незважаючи на те, подобається комусь ця інформація, або ні.
Чи були випадки впливу на Вашу журналістську діяльність або редакційну політику FAZ?
У відкритому суспільстві завжди були і будуть групи – політичні чи економічні, які намагаються вплинути на медіа. Мільйони піарників роблять це щодня. Деякі рекламодавці теж.
Чи є в редакції суперечки щодо правильності висвітлення подій? Як вони вирішуються?
Шляхом обговорення.
Якби суд виніс рішення назвати джерело інформації – назвали б?
Ні.
Чи платите Ви вашим інформаторам? Якщо, не грошима – то хоч гарним ставленням?
Ні.
Чи були помилки у вже опублікованих матеріалах? Як Ви вирішували ці питання?
Таке час від часу трапляється, буває що вкрай не вистачає часу або через неуважність. Дуже важливо виправити помилку якомога швидше.
Який секрет успіху FAZ?
Більше 60 років хорошої репутації.
Чи виживуть друковані періодичні видання у світі, або все перейде в інтернет?
Друковані видання виживуть. Можливо буде менше аудиторії, як тільки вони усвідомлять, що більше не є тими, хто отримують новини першими. Всі інші медіа – радіо, ТБ, інтернет – працюють швидше. Але друковані медіа можуть пояснити краще за інших, чому певна ситуація сталася в той чи інший спосіб. Я б назвав це ознайомленням (аудиторія може більш детально ознайомитися з проблемою і краще орієнтуватися в темі – прим. авт.) Ми часто бачимо, як цифрові медіа перевантажені новинним контентом, і в той же час інформують недостатньо. Це їхній недолік, який ми краще за всіх можемо виправити.
Автор: Андрій Коваленко
