Світ ніколи не забуде слово «Буча». Воно залишиться в історії як символ злочинів, скоєних агресором. Буде прикладом звірства зі сторони російські армії по відношенню до українського народу.
Світ завжди це пам’ятатиме завдяки документуванню, інформуванню та своєчасному висвітленню, яке здійснюють журналісти.
Перебування в гарячих точках — це ризик для медійників. Збір інформації звідти — абсолютна рулетка. Російська рулетка. Яка за прагнення до правди може забрати життя.
З початку повномасштабного вторгнення загинуло 43 журналісти. Проєкт-поваги «Носії пам’яті. Загиблі журналісти — 2022» — це меморіал пам’яті професіоналів, які боронили інформаційний фронт України. Його презентували вже у чотирьох містах. А на передодні новорічних свят, 23 лютого презентацію провели у місті Рівне.
Авторка меморіалу та координаторка проєктів Академії української преси Юлія Кулик, відзначила, що: «Професія журналіста на війні — це ризик, яким керує неможливість залишатися осторонь несправедливості та бажання бути голосом безмовних і дати обличчя безликим. За те, що медіагерої кожен по-своєму намагалися зупинити вбивчу спіраль, у нашій пам’яті їхня прескартка буде вічно».
«Окрім серйозної розмови про безпекові виклики перед журналістами, сьогодні в Рівному у професійному колі журналістів лунали і пропозиції щодо соціального захисту і страхування журналістів і думки щодо необхідності перепідготовки фахівців до потреб ринку (надзвичайно стиснутого через війну), — сказав медіатренер, журналіст, викладач Національного університету «Острозька академія», голова Незалежної Медіа-Профспілки України Сергій Штурхецький. — Гадаю, що такі зустрічі сприяють не лише новому осмисленню професії журналіста, але й пошуку нових шляхів задля подолання важких наслідків від російської агресії».
Презентація у Києві: https://fb.watch/h1D6Gck7sX/
Некрологи загиблих журналістів: https://ijhc-aup.com.ua/uk/memorial-zahyblykh-zhurnalistiv-2022/
Промо-ролик: https://www.facebook.com/aupfoundation/videos/546583730812676
Учасниця заходу, Тамара Бацмай, членкиня Національної спілки журналістів, під час заходу представила один із своїх віршів, присвячених війні. Ділимося ним.
Тамара Бацмай
***
Горить зерно і засипає душі
Пекельним попелом. Німіє крик!
Горить земля! На морі і на суші
Горить усе! Мій змучений двійник
Іде по полю босими ногами
І чує стогін, невимовний біль,
Що крає тіло злими батогами.
Це крик землі лунає звідусіль!
Горить, палає золоте колосся!
Чекають люди український хліб.
Дітей голодних чути стоголосся…
О, світе, змилуйся! Чи ти осліп?!
Чи ти оглух?! У показній скорботі
Не розумієш – це біда усіх?!
Ти радиш покорилися істоті?!
Невинну кров забути – смертний гріх!
Впадемо перед Богом на коліна,
А ворогові – відповідь одна.
Стоїть за тебе вільна Україна –
Розтерзана, безстрашна і сумна.
28.06.2022
Проєкт утілила Академія Української Преси (АУП) за підтримки Friedrich Naumann Foundation Ukraine and Belarus МЗС ФРН та Civil Society Cooperation у партнерстві з Національною спілкою журналістів України
#CivilSocietyCooperation #AA_Kultur
