Сила медіаграмотних людей у їхній єдності. Онлайн-міст зі Швецією, Йоран Андерссон

«Якщо у вас буде вся свобода світу, то у вас буде і вся відповідальність цього світу», наголошує у своєму виступі авторитетний шведський медіаексперт Йоран Андерссон. 

20 грудня 2023 року Академія української преси запросила до розмови шведського фахівця, щоб у межах проєкту «Чужому навчаємося і свого не цураємося» розібратися, як йдуть справи з медіаграмотністю у передової країни світу з розвитку критичного мислення. Швеція обіймає п’яте місце за індексом медіаграмотності країн Європи. 

Що хочемо відзначити, аналізуючи цю цікаву зустріч? 

По-перше, це розуміння того, що медіаграмотність це не просто про фейки, стандарти та відрізнення фактів від думок. Медіаграмотність це величезна історія формування ментальності, виборювання права на свободу слова. «І саме тому ще у далекому 1766 році Швеція стала першою країною, яка законодавчо заборонила цензуру. Тобто свобода слова, вміння розпоряджатися цією свободою — є генетичною ознакою цих людей», — узагальнила модераторка заходу, медіаекспертка АУП, докторка педагогічних наук, професорка, завідувачка кафедри соціальних комунікацій Маріупольського державного університету Тетяна Іванова.

По–друге, шведська влада ніколи не мала власного, державного телебачення чи радіо. Розумієте? Слугам народу вони ні до чого. 

Пан Йоран розмірковував: «Коли я працював в газеті, у мене там був офіс. І якщо б одного разу прем’єр-міністр Швеції проголошував би промову і після цього він прийшов би до нас у газету і сказав: “Ой, вибачте, я сказав зайве, будь ласка, не друкуйте це”. То в такому разі ми би його просто вигнали! І звичайно, він такого не скаже, бо це буде порушенням закону. А ми в нашій країні поважаємо свої закони, і весь час захищаємо систему, яку ми маємо». 

Під час трансляції Йорану Андерсеннону було адресоване питання: «чому медіаграмотність не введена окремим предметом у Швеції?». Експерт пояснив це тим, що, учні середньої школи(7-9) класи мають близько 35 уроків на тиждень. Окремому предмету з медіаграмотність важко конкурувати з математикою, географією, біологією. У 2011 році була спроба запровадити медіаграмотність як окрему дисципліну, але уряд зробив інший вибір. Проте, наприклад, на уроках шведської мови учні, починаючи з 4-х класів вивчають джерела критицизму, аналізують зображення, виступи, промови. 

Йоран опікується окремими сайтом, де розміщені готові уроки для вчителів. Таким чином вони можуть користуватися уроками колег і публікувати свої. Там розміщені десятки тисяч уроків. Також Йоран розповів про свою ініціативу, яку він впроваджував перед новим навчальним роком. Він надсилав електронні листи вчителям, де пропонував міні-лекції з медіаграмотності. Вчителі заохочували студентів і навчалися разом: відвідували редакції, спілкувалися з журналістами, писали новини, придумали заголовки та аналізували матеріали. Інколи на заходах Йорана було більше 700 осіб.

Під час заходу шведський експерт навів повчальний приклад. 

Відомий журналіст газети «Годпост Бостон» — це друга найбільша ранішня газета у Швеції, Емануель Карлсен провів експеримент. Він сказав дані нібито проведеного дослідження про те, що люди, які не читають книжок, є розумнішими за тих, хто їх читає. В дослідженні, взяло участь 10 000 опитаних. Чому це так? Тому, що ті, хто читає книжки, не сильно аналізують інформацію, бо в книжках вже даються чіткі рішення ситуацій чи проблем, тому людям не потрібно замислюватися. А далі у статті він написав: «Все, що я написав до цього — був жарт. Не було такого дослідження. Але є справжнє дослідження про те, що 59% статей, які розповсюджуються інтернетом, розповсюджуються без прочитання статті цілком». 

Про що це свідчить? 

Люди читають заголовок, потім перші рядки статті та: «О, я так і думав, мені не треба читати книжки». Так, в нас є свобода читати або не читати. Ми можемо прочитати два рядки якогось тексту та швидко поділитися ним, бо він збігається з нашою думкою. Ми зараз маємо цю свободу. 

АЛЕ! 

Якщо ми маємо свободу, то мусимо усвідомлювати і всю відповідальність цього світу, мусимо бути обережним в тому, ЧИМ саме ми ділимося з суспільством. 

Тобто медіаграмотність — це й особистісна відповідальність й особистісна компетентність лідерства, громадянськості, національної свідомості.  

Повний запис інтерв’ю можна подивитись за покликанням: https://www.facebook.com/aupfoundation/videos/257356687123516/

 

«Мультимедійне онлайн-медіа «АУП-info»
(ідентифікатор в Реєстрі суб’єктів у сфері медіа: R40-00988)
envelopetagclockmagnifiercrosschevron-uparrow-leftarrow-right