23 лютого у Запоріжжі відбувся семінар «Висвітлення конфліктів: стандарти журналістської діяльності». Захід організований Академією української преси за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні.
Під час семінару було порушене контраверсійне питання — як журналістам висвітлювати воєнні конфлікти. Медіаексперти спробували проаналізувати те, що маємо сьогодні та звірити годинник з західними колеги.
Валерій Іванов
Президент Академії української преси Валерій Іванов чітко розмежував поняття «патріотизму» та «стандартів професії»: «Багато журналістів не розуміючи поняття патріотизму, у своїй роботі застосовують пропаганду. Через це маємо відсутність простого, неупередженого інформування. Якщо ми обираємо західний вектор розвитку, то маємо діяти за їхніми стандартами. На жаль, ми маємо радянську модель стандартів медіа. Аудиторія має бачити інформацію, а не нас. В інформаційних жанрах журналіст не має коментувати подію та нав'язувати свої погляди».
Андрій Юричко, Валерій Іванов, Володимир Мостовий (зліва направо)
Засновник суспільно-політичного тижневика «Дзеркало тижня», голова Комісії з журналістської етики Володимир Мостовий підтримав думку колеги та зазначив: «У інформаційній журналістиці насамперед треба думати про стандарти подання інформації. Ваше особисте бачення та ставлення до ситуації не має відображатися у матеріалах, на відміну від аналітичної та художньо-публіцистичної журналістики. Там особиста позиція автора є обов'язковою».
Медіатренер, викладач Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка Андрій Юричко навів аудиторії велику кількість практичних прикладів та зауважив: «Сьогодні якісної авторської журналістики в Україні дуже мало. Авторська журналістика повинна базуватися на доказах, на фактах, на розумінні ситуації, яка відбувається, аналізі. Для журналіста, який працює в зоні конфлікту, єдиним спасінням є дотримання стандартів. Неймовірно важко їх дотримуватися, але тоді до вас неможливо висунути звинувачення. Ви просто пишете правду: чітко, ясно, дві точки зору, без вказівки хто правий, хто ні. Інколи, це дає можливість працювати по обидві сторони розмежування».
