Уявіть, що на вашій епітафії написано:
«Штучному інтелекту знадобилося лише дві години, щоб відтворити мене на 85%. Чи це все ще я?»
Якщо цей сценарій здається вам утопічним або моторошним – це більше не наукова фантастика. Саме так вже працюють сучасні технології: штучний інтелект вже може відтворити вашу особистість за лічені години, повідомляє LiveScience. Але, чесно кажучи, мене більше цікавить, що входить у ці 15%, яких вони не відтворюють? Моя любов до чорного чаю після 23:00 чи здатність завжди забувати, куди поклав ключі?
У цій частині про LLM (попередні шість можна знайти на ресурсах Академії української преси) ми зануримося у майбутнє цифрового безсмертя. Із гумором і легким скептицизмом подивимося, що це означає для нас і чи варто нам спокійно йти в інший світ, знаючи, що нас «збережуть» у хмарі (щоправда, поки не повністю).
Святі, яких ми створили
Ідея звертатися до «безсмертних» мудреців існувала завжди. Наприклад, святі, визнані церквою, були першими «культурними аватарами», які пережили своє фізичне життя. Ми досі читаємо їхні тексти, звертаємося в молитвах, шукаємо порад у трактатах і дослухаємося до тлумачень істориків та богословів.
Уявіть, що ми могли б говорити з ними через чат-боти. Наприклад, запитати у святого Августина про його думку щодо сучасних етичних проблем з ШІ або перепитати князя Юрія Долгорукого, чи справді варто було заселяти болота московії.
Завдяки технологіям оцифрування це стає можливим і для тих, хто живе тепер і для майбутніх поколінь. Втім, не очікуйте, що Тарас Шевченко рекомендуватиме вам інвестувати в криптовалюти. А якщо й рекомендуватиме — чи залишиться він для вас авторитетом?
Людину можна скопіювати: докази та дослідження
Уявіть, що всього за дві години ви можете створити цифрову версію себе самого — і ні, це не розіграш із дешевим вірусним відео. Саме стільки потрібно сучасним мовним моделям, щоб вивчити ваш стиль спілкування, звички та навіть вашу давню традицію додавати не анімований старомодний смайлик ":)" наприкінці кожного повідомлення.
Це стало можливим за результатами досліджень Університету Стенфорда та Google, які виклали простий, але неймовірно ефективний метод “копіювання” людей. Ви сідаєте, ведете розмову про свої цінності, життєві пріоритети, дивні звички й навіть про нерозділену любов. Далі відбувається магія: штучний інтелект використовує ці дані, аби створити вашого «цифрового двійника» — настільки точного, що ви й не впізнаєте себе навіть у черзі за кавою (чи у переписці з рідними).
Тут приховано найцікавіше. Під час експерименту, у якому взяли участь 1,052 людини, дослідники двічі тестували реальних учасників: спочатку відразу, а потім через два тижні. Водночас те саме робили їхні цифрові копії. Результат? У 85% випадків відповіді штучного інтелекту збігалися з реальними. Уявіть собі: ви змінюєте погляди на життя через життєві обставини, а ваш ШІ-оригінал, виявляється, думає так само.
Методологія тут доволі прямолінійна:
Цей підхід відкриває неймовірні перспективи для психології, соціології та навіть державного планування. Можна тестувати нові політики чи соціальні кампанії на «віртуальних людях» замість того, щоб ризикувати реальними ресурсами та емоціями. Та й про маркетинг не забуваймо: майбутні рекламні стратегії можуть бути точнісінько підібрані під ваші смаки, бо ваш цифровий двійник уже все про це розповів.
Проте є й підводні камені, які варто тримати в полі зору. LLM поки що нерідко буксує там, де потрібен складний соціальний контекст або «живе» спілкування: у грі, перемовинах, раптових змінах умов. Крім того, не забуваймо про етику: можливості маніпулювати людьми завжди зростають пропорційно до розвитку таких технологій. І якщо ви колись почуєте від свого цифрового двійника, що він любить класичну оперу замість серіалів Netflix — можливо, вашому штучному альтер-его вже пора на відверту розмову з вами.
Чи готові ми спілкуватися з цифровими тінями
Зізнаймося, кожен мав момент, коли хотілося ще раз почути голос померлої рідної людини. Скажімо, спитати дідуся, як полагодити старий годинник, чи уточнити у бабусі рецепт фірмового борщу, де інгредієнти вимірювалися «трошки», «на око» і «поки не виглядатиме ідеально».
Сучасні технології створюють не просто пам’ятник пам’яті, а інтерактивне «вікно» в минуле. Платформи на кшталт HereAfter (і подібні в Китаї) дають змогу створювати цифрових аватарів ваших рідних, використовуючи аудіозаписи, фото, повідомлення та відео, щоб «оживити» спогади про померлих.
У Китаї, наприклад, вже з’являються цілі цифрові меморіали: віртуальні простори для спогадів. Ви можете залишати там голосові повідомлення, дивитися фотографії чи навіть «поспілкуватися» з копією близької людини, яка відповідає на основі зібраних даних. Це не просто платформа для спогадів — це справжній міст між минулим і сьогоденням.
Водночас психологи попереджають: спілкування з «цифровими тінями» може мати й протилежний результат. Замість того щоб допомогти пережити втрату, воно може ускладнити процес. Як відпустити людину, якщо її голос доступний 24/7, мов пісня в Spotify?
Утім, є й позитивні сторони. Подумайте про це як про особистий архів, що не лише зберігає спогади, а й дає змогу ділитися ними з майбутніми поколіннями. Ваші правнуки, наприклад, зможуть запитати: «Прабабусю, а як ти прожила карантин у 2020 році?» — і отримати емоційну відповідь: «Тоді ми скуповували гречку, мили руки, носили маски й думали, що це найгірше, що могло статися з українцями».
Зрештою, залишається питання: де межа між реальністю та імітацією? Коли ми говоримо з аватаром, чи пам’ятаємо, що це не людина, а алгоритм із базою даних? І чи зможемо ми «відпустити» тих, хто пішов, якщо їхні цифрові голоси продовжують звучати в нашому житті?
Тут постають складні запитання:
А якщо ШІ вирішить «поліпшити» вашу особистість, додавши більше оптимізму, зменшивши нарікання й замінивши любов до серіалів на захоплення класичною оперою — чи залишитесь ви собою?
Одна справа, коли ваш аватар допомагає зберігати теплі спогади в родині. Інша справа — коли він починає голосувати на виборах. Уявіть заголовки: «Цифровий Максим 5.0 підтримав кандидата, якого справжній Максим терпіти не міг!»
Майбутнє цифрового безсмертя
Через 50 років (або й швидше) ми побачимо не лише інтерактивних аватарів звичайних людей, а й цифрові «версії» політиків, письменників чи артистів (що вже викликає обурення у профспілки акторів SAG-AFTRA зі 160 000 членів Голівуду). Можливо, ми матимемо цілу серію серіалів від Netflix із цифровими тінями видатних особистостей, що розповідатимуть про свої пригоди.
І головне питання: чи зможемо ми прийняти цей новий спосіб існування? Чи будемо сумніватися в справжності наших цифрових копій? У романах «Старость аксолотля» Яцека Дукая та в циклі «Всесвіт Боба» Боба Йоханссона (мені особисто другий більше до душі, хоча перший ближчий до реальності) йдеться не лише про технологічний прорив, а й про філософське переосмислення викликів для всієї людської цивілізації. Ми завжди прагнули лишити по собі слід, але чи готові стати частиною нескінченної цифрової хмари?
P.S. І якщо ваша цифрова версія колись читатиме це разом із вами — привіт! 😊
FAQ: Часті питання
Чи можна вимкнути свій цифровий аватар?
Залежить від платформи. Але чи захочете ви це зробити? І чи надасте ви вашому аватару таке право?
Чи можуть мої дані бути зламані?
Так, як і будь-які інші дані. Ваша цифрова копія може «зламатися» або почати поводитися не так, як ви б очікували. Може бути модифікована, інфікована вірусом чи стати несумісною з новим програмним забезпеченням.
Summary (Короткий виклад):
У тексті йдеться про майбутнє «цифрового безсмертя», коли штучний інтелект може створювати цифрові копії людей. Автор розглядає, як це впливає на пам’ять про померлих, стосунки з їхніми «цифровими тінями» та які етичні й філософські питання це викликає. Також порушуються теми власності на дані, автентичності цифрових аватарів і потенційної небезпеки втрати контролю над ними.
