2 грудня 1766 року шведський риксдаг (парламент) прийняв перший Закон про свободу преси («His Majesty’s Gracious Ordinance Relating to Freedom of Writing and of the Press» (Konglige Majestäts Nådige Förordning, Angående Skrif- och Tryck-friheten), який скасовував політичну цензуру всіх друкованих видань, в тому числі з-за кордону. Крім того, був гарантований доступ громадськості до документів, укладених державними органами. Андерс Чайденіус (1729-1803), мислитель і ліберальний політик, фінський священник зіграв вирішальну роль у створенні нового закону щодо свободи друку та інформації. Чайденіус вбачав порятунок Швеції, що знаходилась у складному економічному становищі, від розгулу корупції, зловживань з боку влади, саме в свободі друку та інформації й вільному підприємництві.
Шведське законодавство, яке гарантує свободу інформації і, зокрема, відкритість органів публічної адміністрації, і до сьогодні ще викликає подивування. У Швеції преса відіграє таку ж важливу роль у суспільстві, як церква в США або паби в Ірландії. Журналіст місцевого шведського видання більше часу проводить посеред документів у мерії, аніж на власному робочому місці. Ця прозорість зменшує небезпеку зловживання владою та гарантує можливість громадського контролю. Тезу підтверджує те, що Швеція впродовж багатьох років є однією з найменш корумпованих націй. Законодавство країни виводить прозорість на новий рівень: воно відкриває як громадськості так і мас-медіа безперешкодний доступ до офіційних документів (можна навіть ознайомитися з електронною поштою, якою обмінюються між собою службовці державних установ!); воно потребує того, щоб інформація була для кожного громадянина зрозумілою, безкоштовною, відкритою. Принцип шведського видавця газет можна підсумувати так: «Ми видаємо газету не для того, щоб заробляти гроші, а заробляємо гроші для того, щоб видавати газету».
Тут ви можете більше дізнатися про систему шведських медіа >>>
