11 ЧЕРВНЯ, 1987 — 29 КВІТНЯ, 2023
35 РОКІВ, ЖУРНАЛІСТ, PR-МЕНЕДЖЕР
Чоловіки роду Володимира — прадід, дід і батько — воювали. Проте Володимир перший, хто захищав саме державу Україна. Через два тижні після вторгнення РФ присягнув на вірність Україні. Він вважав хорошим знаком, що присяга випала саме на день народження Тараса Шевченка — 9 березня. Як за класиком, борітеся — поборете!
Володимир мав позивний Блискавка через його журналістську діяльність у цивільному житті. З 2007-го був піарником і журналістом провідних українських медіа: Znaj.ua, «Газета по-українськи», «Країна». Мав своє агентство комунікацій.
Медійник був небайдужим до автомобілів: писав про них, робив фотографії, організовував автофестивалі, а останнім часом ще й розповідав про автівки на своєму ютуб-каналі. Володимира знала велика медійна спільнота й навіть сам Ілон Маск. Якось журналіст сфотографував «теслу» біля позначки села Марс, що на Чернігівщині, і підписав знімок у твіттері, що «тесла» на Марсі. Ілон помітив цей твіт і прокоментував його.
На війні Володимир намагався не забувати про журналістську справу. Щойно з’являлися вільний час та інтернет, він писав про автівки, якими пересуваються військові, або публікував краєвиди нашої країни в найбільш пекельних точках. «Якби сказав років 20 тому своєму вже, на жаль, покійному дідусеві, який пройшов Другу світову війну, що наші військові їздитимуть на “мерседесах” і це не вважатиметься розкішшю на війні з росією, то він би не повірив мені», — написав Володимир у соцмережі.
Народився 11 червня 1987 року в місті Черкаси. Із золотою медаллю закінчив Черкаську школу № 34. Потім навчався в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, здобув науковий ступінь кандидата філологічних наук.
Володимир мав активну громадянську позицію. 2012 року брав участь у Мовному майдані, взимку 2013–2014-го — у Революції гідності. З 2022-го зі зброєю в руках воював за право жити у своїй вільній державі. «Незвично чути, як куля свистить над головою. Але це значить, що не твоя — своєї ж не чуєш», — зауважив Володимир. Він брав участь у боях за Попасну на Луганщині, згодом служив на Харківщині. Отримав звання «молодший лейтенант».
На фронті Володимир користувався флягою. Казав, що вона для нього більше, ніж річ, і не тому, що чимало поїздила з ним. Унікальність фляги в іншому: вона належала його дідусеві, який воював у Другій світовій війні, дійшов до Берліна й повернувся з перемогою. Понад 80 років фляга пролежала в сараї, щоб знову стати потрібною. Володимир був переконаний, що цю війну вона також має пережити. 29 квітня 2023 року, виконуючи бойове завдання в Бахмуті, журналіст загинув.
Володимир казав, що доброволець — це той, хто готовий до спротиву в найтяжчі часи. Це вирішальна запорука нашої перемоги. «Як я можу вчинити інакше й сказати, що я не піду? Тим паче я батько двох синів», — зазначив журналіст.
Поховали Володимира в рідних Черкасах, на Алеї слави українських воїнів на 4-му кладовищі.
