3 ЛИСТОПАДА, 1963 — 25 ВЕРЕСНЯ, 2023
59 РОКІВ, ФОТОГРАФ
Володимир загинув з фотоапаратом у руках. На камері зберігся його останній репортаж, знятий на позиції української піхоти, де ворог атакував і багато годин вів ураганний обстріл. Сталося це на передових позиціях під Курдюмівкою (Донеччина).
Чоловік фотографував непереможних, незламних і нестримних захисників України. «У їхніх очах ви можете прочитати все, що вони пройшли», — казав він.
Товариші розповідають, що Володимир сміливо лежав перед окопом і знімав їх, поки вони щільно набивалися в яму й забивали набоями магазини. Він мав позивний Джон.
Тієї фатальної ночі росіянам удалося дістати Володимира й інших солдатів точними скидами з дронів. Спочатку поранили п’ятьох, а потім й інших військовиків. На думку товариша, тоді найбільше дісталося Джону. Він не дочекався вечірньої евакуації: три дні його тіло не могли забрати з поля через щільний обстріл.
Володимир народився в селі Реклинець Львівської області, однак він громадянин США. У 2013 році повернувся до України, щоб узяти участь у Революції гідності. З 2014-го знімав героїв на полі бою. Фотограф став одним з людей-талісманів на фронті й віддячував світлинами кожному солдатові, якого зустрічав.
Потрапляв на фронт без жодних дозволів, тому що любив воїнів і легко здобував довіру. Коли було треба, брав до рук зброю або сідав за кермо. Не один раз узяв участь у бойових діях як доброволець. Джон бував на всіх ділянках фронту, він не знав страху й утоми.
Незадовго до загибелі Володимир розповідав, що його часто розшукують родичі загиблих, коли треба знайти їхні останні знімки: «Кілька разів було так, що єдине фото, які залишились про людину на її могилі, — моє. Я відчуваю себе корисним бути там, серед них, і я цим пишаюсь».
