12 ВЕРЕСНЯ, 1967 — 28 КВІТНЯ, 2022
55 РОКІВ, ЖУРНАЛІСТКА, ПРОДЮСЕРКА
Віра Гирич загинула від прямого влучання російської ракети в її квартиру. Шевченківський район Києва обстріляли 28 квітня. Віра казала, що на її другому поверсі безпечно, ракета туди не поцілить. Поцілила. Її тіло виявили під завалами житлового будинку, де мешкала журналістка. Віру знайшли на ранок, орієнтуючись на сигнал її телефона. Друзі телефонували їй, а рятувальники йшли на сигнал.
Маленька машина Віри так і стоїть припаркована біля будинку. На ній кілька років тому вона возила колег у селище Немішаєве. Розповідала, як шукати інформацію на окупованих територіях. У березні, коли в передмісті Києва точилися бої з окупантами, Віра записувала відео у фейсбуку із центру спорожнілої столиці та київського метро, яке було для людей бомбосховищем. Повідомляла про те, що відбувається в Києв і.
Віра понад 20 років працювала в українських медіа, зокрема на телеканалах «СТБ», «1+1», «Еспресо». Кінцевим професійним призначенням для неї стало «Радіо Свобода», де Віра понад чотири роки обіймала посаду продюсерки. Її остання журналістська робота — сюжет про 87-літню пенсіонерку, яка пережила Голокост, та її 94-літнього чоловіка, який пережив блокаду Ленінграда. Пенсіонери жили в Маріуполі. Події, які там сталися після нападу Росії 2022 року, за їхніми словами, набагато страшніші за те, що вони пережили під час Другої світової війни. Для Віри було дуже важливо розповісти світові саме цю історію.
Її батькам по 80 років. Вона завжди про них піклувалася, рідні місяць були в окупації — у повній ізоляції, без зв’язку, світла, води й газу. Віра писала, що стара селянська грубка рятує мамі й татові життя.
Друзі Віри кажуть, що завдяки їй вони точно знають, якою має бути спокійна гідність та справжня щирість. Тендітність і водночас неймовірна сила. Щоб відділити зерно від полови, достатньо було просто перебувати поруч із Вірою та бачити, як вона живе. Геніально і просто, відкрито і дбайливо. Її рішення та вчинки досконалі й невимушені, за ними крилося стільки хисту, мудрості й праці. Друзям здавалося, що Віра впорається з усім на світі. У неї завжди були плани «А», «Б» і «В». Вірина подруга зазначає, що журналістка тепер нечутна й невидна, але все одно перемогла страшну ненависну пітьму. З небес усе бачить, чує і не залишає рідних. Ніколи не залишить.
Про Віру казали, що вона була земним янголом. За час роботи колеги не чули, щоб вона навіть підвищувала голос. Для неї не існувало поняття егоїзму, і в допомозі іншим вона отримувала найповніший сенс свого життя. На місці квартири Віри — страшна вирва. На місці її голосу — беззвучна порожнеча. Пітьма, яка намагається поглинути українців, сліпо вбила Віру й скалічила тих, хто залишився без неї: батьків, друзів та сина. Їй було 55 років. З Вірою попрощалися 3 травня в Михайлівському соборі.
