1 СІЧНЯ, 1986 — 1 ЛИПНЯ, 2023
37 РОКІВ, ПИСЬМЕННИЦЯ, ЖУРНАЛІСТКА
Повітряна тривога по всій країні
Так наче щоразу ведуть на розстріл
Усіх
А цілять лише в одного
Переважно в того, хто скраю
Сьогодні не ти, відбій
Вікторія Амеліна
27 червня 2023 року Вікторія перебувала в Краматорську. Вона супроводжувала делегацію колумбійських журналістів і письменників. У момент удару по місту група вечеряла в ресторані Ria Lounge — і в його будівлю влучила ракета. Усі гості вижили, та Вікторія дістала тяжкі поранення. Лікарі намагалися врятувати її життя, але ураження виявилися смертельними. Через три дні вона померла. Серце Вікторії зупинилося в лікарні імені Іллі Мечникова в Дніпрі.
«Речення стають на диво короткими, розділові знаки — зайвою розкішшю, сюжет замулюється, але кожне слово наповнюється вагомим змістом — це те, що з тобою робить війна», — зазначала Вікторія в одному інтерв’ю.
Улітку 2022-го приєдналася до правозахисної організації Truth Hounds. Вікторія стала документаторкою воєнних злочинів Росії: часто бувала в прифронтовій зоні, відвідала багато міст і сіл, звільнених від окупації, збирала свідчення жертв. Паралельно працювала над своєю нонфікшн-книжкою англійською мовою War and Justice Diary: Looking at Women Looking at War.
Вікторія народилась у Львові. Її перший роман — «Синдром листопаду, або Homo Compatiens» — увійшов у десятку рейтингу «ЛітАкцент-2014». Книжки письменниці нагороджували різними преміями, а тексти перекладали багатьма мовами й публікували за кордоном. Також авторка була лауреаткою премії Джозефа Конрада.
Незадовго до загибелі Вікторія опублікувала в ікс (раніше — твіттер. Прим. ред.) знімок. Вона сфотографувала зруйнований будинок і підписала публікацію: «Я — українська письменниця. Здавалося б, я маю фотографувати книги, мистецтво та свого маленького сина. Але я документую воєнні злочини Росії та слухаю звуки артобстрілів, а не вірші. Чому?».
