26 ЛИСТОПАДА, 1990 — БЕРЕЗЕНЬ, 2022
31 РІК, ВІДЕОРЕЖИСЕР
Романа Нежиборця війна застала в селі Ягідне, що на Чернігівщині. Він працював відеорежисером місцевого телеканалу «Дитинець». Трудився там майже 10 років. Російські війська затримали його на подвір’ї власного будинку. Сталося це 5 березня. Того самого дня Роман контактував з колегами, просив видалити його з робочих чатів. Його мати Лариса повідомляла всіх знайомих не телефонувати Романові, бо російські агресори вилучили його телефон та вимагали паролі. Він їх віддав, виписавши на аркуш паперу. Роман загинув тільки за належність до медіа, адже видання, де він працював, активно висвітлювало агресію Росії проти України.
Після викрадення Романа шукала родина та всі небайдужі. 6 квітня його тіло знайшли волонтери в братській могилі. Роман став заручником підвалу, куди його загнали російські окупанти. Після чого розстріляли. Коли Ягідне звільнили від ворога, Антоніну, дружину Романа, запросили на впізнання. Те, у що не хотів вірити її розум, повірили очі. Руки чоловіка були зв’язані за спиною, а на тілі виднілися сліди від вогнепальних поранень. Окрім тіла, постріл був і в потилицю. Імовірно, останній. Це була страта.
На «Дитинець» Роман прийшов працювати ще студентом. Починав із випускового ефіру, згодом зацікавився монтажем відео, вивчився на відеорежисера й згодом обійняв цю посаду. Він захоплювався риболовлею, збиранням грибів і ягід та іншими активностями. Описував свої захоплення в оповідях. Спільно з колегами навіть розмірковував над майбутнім авторським проєктом.
З початку війни Роман завзято волонтерив. Допомагав військовим та сусідам. Наполегливий і відповідальний, надійний і порядний — так про відеорежисера згадують друзі. У нього залишилася дружина й дитина. Син Романа хоче продовжити справу батька.
