16 СЕРПНЯ, 1966 — 14 БЕРЕЗНЯ, 2022
55 РОКІВ, ОПЕРАТОР
Життя П’єра Закжевського обірвалося 14 березня 2022 року, коли він висвітлював війну в Україні як оператор видання Fox News. Разом з ним загинула його молода колега — Олександра Кувшинова. Журналістів убила російська армія в селі Горенка поблизу Києва. Об’єктом обстрілу став їхній автомобіль.
Усю свою кар’єру П’єр працював у зонах бойових дій. Висвітлював міжнародні воєнні конфлікти в Іраку, Афганістані, Сирії, на Близькому Сході, між КНДР та Південною Кореєю, в Україні. Фотографував заворушення в Гонконзі, терор у Парижі, землетруси в Азії, тривалий час перебував там. Його пристрасть до журналістики була величезною. Він виконував багато ролей, щоб бути корисним у цій галузі, — від фотографа до інженера, від редактора до продюсера. Хоробрість, професіоналізм і трудова етика — П’єр хотів, щоб ці поняття знав кожен журналіст.
Народився в Парижі 16 серпня 1966 року на два місяці недоношеним. Його безмежна енергія вже тоді не змогла чекати цілих дев’ять місяців, згадували його родичі. Закінчив коледж Святого Колета в Боллсбриджі та Університетський коледж Дубліна. Проте ще підлітком П’єр відмовився бути обтяженим традиційною освітою. Натомість вирішив вивчати світ і політику через подорожі. Цікавість до фотографії звела його з позаштатною журналістикою. Він цінував життя інших і розглядав речі з їхнього погляду. Надихав їх. Навчав мислити масштабно.
П’єр завжди мав сталеву рішучість проходити через митницю зі своїм великим пакетом фотообладнання. Розумів, що треба передавати новини з гарячих точок для світової аудиторії хай там що. Викладач П’єра казав, що він має вроджену здатність проходити через контрольно-пропускні пункти в найбільш ворожих частинах планети. Це було можливим завдяки його ірландській належності та пачкам припасених сигарет, вважав він сам.
П’єр був альтруїстом. Не відмовляв людям, які потребували підтримки. Допомагав великій кількості родин утекти від «Талібану». Відіграв ключову роль у вивезенні з країни афганських фрилансерів та їхніх родин саме під час виведення американських військ з Афганістану. За це на щорічній церемонії Media Spotlight Awards його нагородили премією «Неоспіваний герой — 2021» на знак визнання цієї роботи.
Усі труднощі П’єр сприймав не як перешкоди, а як океани можливостей. У журналіста залишилися дружина Мішель, мати Марі-Анж, сестри Зося і Кароля, брати Стас, Ґреґ та Нік. Речі, які вони принесли до вівтаря під час поховання, символізували його життя. Іграшковий мотоцикл означав пригоди, сушене м’ясо Saucisson Sec і пачка чипсів Tayto — улюблену їжу, камера — роботу, книжка «The Rolling Stones» — його любов до музики.
П’єру було 55. Він хотів розпускати вітрила нашій землі. Приносити надію та світло в найтемніші куточки світу. Намагався зробити суспільство кращим, викриваючи бандитів і тиранів. Говорити правду — це робота любові, а любов завжди має свою ціну. Інколи жахливу ціну.
