16 ЛИСТОПАДА, 1991 — 10 ЧЕРВНЯ, 2022
30 РОКІВ, ВІЙСЬКОВИЙ КОРЕСПОНДЕНТ
У життя Олексія Чубашева (позивний Рекрут) війна вдиралася двічі. Його перша ротація в АТО відбулася в червні 2015-го. Того самого року Олексій розпочав роботу як військовий кореспондент. Утім, з 24 лютого на фронті воював не як журналіст, а як Солдат. За словами побратимів, він був єдиним військовим журналістом, якого спецпризначенці взяли у свій підрозділ. Він мав багато навичок та досконало опанував різні види озброєння. 10 червня 2022 року під час штурму будівлі в Сєвєродонецьку Олексій загинув. «На фронті не буде другої спроби, — казав журналіст, — бо на фронті не ставлять оцінок. Там жорсткі реалії. І тому треба бути готовим до них. День — ніч — ніч — день... усе змішується. Незрозуміло, який день і котра година. Єдиний шлях — дійти до фінішу. Сказати: “Я зміг” — і вижити, щоб про це розповісти» — такою вбачав свою місію Олексій.
Журналіст родом з міста Пологи, що на Запоріжжі. Народився 16 листопада 1991 року. Олексій уперше вдягнув військову форму влітку 2008 року, коли вступив до Київського військового ліцею імені Івана Богуна. Там він навчався в 10–11 класі. Коли однолітки розважалися, Олексій чистив плац від снігу, стояв у добовому наряді й стирав ноги, готуючись до параду до Дня Незалежності 2009 року.
У 2010-му вступив на журналістику до Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У приймальній комісії сказали, що він був єдиним чоловіком, який того року склав творчий конкурс. У 2015-му отримав офіцерські погони та диплом магістра — достроково.
Олексій активно вів сторінку в інстаграмі, мав понад 25 тисяч підписників. Публікував дописи на воєнну тематику, показував свої тренування та робочі знімання. Журналіст був автором і головним героєм першого в Україні проєкту на військову тему «Рекрут.UA». Олексій зображав, як він — військовий журналіст — намагається стати десантником. Перша серія так і називається — «Десант». Вона про те, як народжуються й загартовуються спецпризначенці. Про їхній відбір, навчання, становлення та бойовий шлях. Це проєкт про тих, хто боронив і боронить Україну. Там Олексій зіткнувся зі смертю віч-на-віч.
«Я боявся. Уперше завжди страшно, — писав він, — я просто працював, не озираючись на розруху. Ворога не було видно, але він був зовсім близько. Не було жодного уявлення, звідки може прилетіти у відповідь. Таки прилетіло... Не в мене — в Андрія. Я намагався врятувати життя воїна, що дістав кулю, від якої не ховався. Я намагався врятувати...» — повідомляє на початку серії журналіст. Олексій також відомий як колишній керівник «Армії FM» та Військового телебачення України.
У нього залишилися дружина Юлія та двоє маленьких дітей — донька Даніела й син Теодор. Олексій устиг побачити сина лише раз. Він народився за чотири місяці до загибелі свого батька. «Теодор — маленький хлопчик — один із тих діток, який, на жаль, не знатиме свого батька, — каже подруга родини Яна, — тому про Олексія розкажемо йому ми. Про те, що він був справжнім патріотом, любив свою країну, пішов її захищати, аби сотні тисяч маленьких діток зростали у вільній та Незалежні й державі».
Дружина Юлія вважає, що Олексій виконав свій обов’язок, і тепер наше завдання — не змарнувати ні його жертви, ні жертви багатьох інших. «Маємо жити достойно. Маємо всміхатися й бути щасливими. Маємо радіти своєму життю, бо за це найкращі українці віддають життя своє», — зазначає вона.
