7 ЛИПНЯ, 1981 — БЕРЕЗЕНЬ, 2022
40 РОКІВ ФОТОГРАФ, ЖУРНАЛІСТ
Максим Левін — український фотокореспондент і документаліст. Росія, розпочавши проти України повномасштабну війну 24 лютого 2022 року, забрала його життя. 13 березня з Максимом утратили зв’язок, а 1 квітня знайшли його мертве тіло біля села Гута-Межигірська на Київщині. Російський військовий двічі вистрілив у нього зі стрілецької зброї. Максим був беззбройний.
Протягом перших п’яти днів війни Максим устиг оприлюднити фоторепортажі з гарячих точок: Харкова, Ірпеня, Бучі, Бородянки, Житомира. У його об’єктив потрапила евакуація людей зі зруйнованих міст.
Своїми фото він хотів змінити хід війни. Показати світові всі звірства, що їх коїть Росія. Більшість його проєктів розповідали про війну на Донбасі, розпочату ще 2014 року. Максим уже тоді відчував, що має бути там, у гарячих точках. Він був пліч-о-пліч зі смертю. З фотоапаратом у руках йому вдалося врятуватися з Іловайського котла.
Максим здобув професійний досвід у «Газеті 24». Був фрилансером для журналів «Фокус», «Профіль», «Український тиждень», агентства Associated Press, Reuters, BBC, TRT World, Hromadske. Понад десять років працював у редакції LB.ua.
Народився 7 липня 1981 року в Боярці, що на Київщині. З 15 років мріяв стати фотографом. Юнаком відвідував фотогурток. Знімав на дзеркальний «Київ-98». Був документалістом та оператором багатьох українських і міжнародних видань.
Окрім журналістських робіт, створив десятки фото й відеопроєктів для таких гуманітарних організацій, як Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ), UN, UNICEF, OSCE, UN Woman. Фотороботи Максима публікували багато іноземних компаній.
У журналіста ростуть чотири сини. Він називав їх синами-бешкетунами. Задумав і дав їм старовинні українські імена, які так любив. Мав особистий проєкт — батьківський клуб, у якому надихали татусів бути героями для своїх дітей. Усі його геройські фоторепортажі — це не просто професійне, це про особисте. «Щоб татом пишалися» — так хотів Максим.
Кожен український фотограф мріє зробити фото, яке зупинить війну. Максим теж мріяв. Максим Левін казав, що в українців є універсальний вислів: «Шоб шо?». «Шоб шо ця війна? — запитував фотограф. — Ми зовсім не такі, як росіяни. Війна від 2014 року, а перед цим Майдан неабияк змінили Україну та українців. Війна 2022 року була невідворотною. Зрозуміти це, не проживши, майже неможливо. Я це відчував шкірою. Від слів українського гімну в мене перехоплювало подих. Шоб шо, Russia?»
