21 ВЕРЕСНЯ, 1977 — 10 ЧЕРВНЯ, 2024
46 РОКІВ, ФОТОГРАФ
Арсен Федосенко всміхався й робив фото. На нулі. Він показував усім нам обличчя українських героїв у пікселі. Колега Арсена повідомляє: «Він пішов із життя з фотоапаратом у руках, працюючи на завданні».
Арсен протягом кількох місяців служив у 518 батальйоні 1 окремої бригади спеціального призначення імені Івана Богуна. Він був фотографом медіацентру Збройних Сил України: фоторепортажі про війну зʼявлялися на стрічках інформаційних агенцій протягом двох років. Фіксував воєнні злочини росіян і сам загинув під час одного з них — дістав важке поранення внаслідок влучання авіабомби на Харківщині.
«Іноді мої портрети стають останніми для моїх героїв. На жаль, фотографія не захищає від куль, але може вберегти від забуття, тому іноді стає безцінним документом», — зазначив Арсен в одному інтерв’ю.
Друзі Арсена кажуть, що час неймовірним способом не відображався ні на його зовнішності, ні на його чистій душі. На думку близьких, це тому, що він не стежив за часом. Запізнюватися скрізь, де тільки можна, — його фірмова риса. Але весь свій час і всього себе Арсен віддавав тому, що для нього було дійсно важливим. Сім’я, кохана дружина й двоє синів, творчість — там була його сила.
За освітою Арсен художник-графік. Фотографувати почав ще на другому курсі інституту, а з 2010-го працював над художніми й культурними фотопроєктами в співпраці з Національною філармонією України, посольством Італії. Також він автор виставок, його роботи зберігаються в приватних колекціях України, Норвегії, Німеччини.
Окрім фото, Арсен захоплювався виноробством: розповідав про свій новий проєкт та обіцяв пригостити власним ігристим. Він побував на всіх виноробнях України. А на одному з виноградників якось чергував з ночі, щоб встигнути зловити перші промені сонця й передати людям народження нового дня.
Останні роки життя Арсен працював над створенням тематичного календаря про українських військовиків з автографом колишнього головнокомандувача ЗСУ — Валерія Залужного, зокрема був автором їхніх світлин. Календар розійшовся величезним накладом. Щоб влаштувати цю фотосесію героям, Арсен відвідав величезну кількість полігонів і військових аеропортів.
«Бути відкритим. Приймати й пропускати крізь себе чужий біль. Зберігати об’єктивність. Заслужити довіру співрозмовника. Пам’ятати кожного, з ким спілкувався востаннє, і його мрії. Робити все, щоб ми знали героїв і не забули ворогів» — це останній допис Арсена у фейсбуку — символічно — до Дня журналіста.
Похований на Байковому кладовищі.
