10 ЛИПНЯ, 1985 — 20 КВІТНЯ, 2024
38 РОКІВ, ЖУРНАЛІСТ
Андрію назавжди 38 років. Його життя обірвалося під час виконання бойового завдання біля села Роботине (Запорізька область).
Для нього війна розпочалася ще 2014 року. Андрій мав загострене почуття справедливості, через що близько до серця сприймав усі політичні розбіжності й чвари українців. Це був щирий патріот, військовослужбовець ЗСУ, бойовий медик стрілецького батальйону. Завжди відстоював ідею незалежності України та активно висвітлював її у своїй діяльності.
Як журналіст писав статті на історичну тематику й публікував інтерв’ю з науковцями в газеті «Факти». До цього працював у виданні «Телеграф»: випускав глибокі інтерв’ю з істориками, які попереджали про вторгнення Росії. У своїх матеріалах також попереджав, що Росія не вважає Україну самостійною державою.
Андрій — випускник кафедри історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Був одним з найкращих студентів на курсі, знав іноземні мови й мав блискучі знання із всесвітньої історії.
Андрій воював за Україну десять років, паралельно працюючи журналістом. Загинув як воїн — на полі бою.
Поховали Андрія на алеї Героїв Лісового кладовища в Києві.
