Нині у світі існують об'єднання, які активно борються за правдивість медіа. Однією з таких міжнародних організацій є «Інтерньюс». Вона працює в Україні з 1993 року та намагається наблизити вітчизняну журналістику до європейських стандартів.
Дати поради, як саме працювати журналістам, аби надавати правдиву інформацію та викликати довіру в аудиторії непідконтрольних територій погодився очільник «Інтерньюс» в Україні Вейн Шарп:
На початку 2015 року ви казали, що вимушенi переселенці зі Сходу України недостатньо інформовані щодо їхніх прав і можливої допомоги та шляхів її отримання. Чи змінилась відтоді ситуація?
- Так, ми почали створювати проекти, які надають допомогу вимушеним переселенцям, щоб краще співпрацювати зі східноукраїнськими медіа і надавати кращу інформацію для мігрантів. Ми співпрацюємо з локальними медіа в Харкові, Запоріжжі, Маріуполі та Краматорську. Надаємо їм невеликі гранти та просимо висвітлювати більше історій про ситуації на Сході для переселенців, а також місцевостей, де вони мешкають. Ми також підтримуємо медіа, які висвітлюють, що відбувається на межі між підконтрольними та окупованими територіями. Збільшуємо кількість медіа, які мають справу з конфліктною ситуацією в Україні. Також проводимо тренінги для підвищення якості контенту цих медіа.
В Україні більшість медіа є приватними. Вони належать бізнесменам або якимось організаціям і в таких медіа дуже важко провадити медіаграмотність, адже більшість з них є заангажованими. Як журналістові, працюючому в такій редакції, залишатись вірним аудиторії і стандартам, оминаючи упередженість?
- Навіть у редакціях, які належать бізнесменам, працюють журналісти-особистості, які здатні писати хороші, збалансовані та гострі матеріали. Ми знаходимо таких людей і запрошуємо їх до нас на навчальні тренінги. Також проводимо курси спеціально для журналістів, які висвітлюють події на конфліктних територіях та навчаємо їх, як оцінювати вплив їх матеріалів на переселенців та кожного, хто причетний до ситуації. Ми не можемо диктувати власникам приватних медіа, що робити, але можемо впливати на деяких їхніх журналістів, зацікавлених у правдивому інформуванні суспільства.
Сьогодні необхідно бути медіаграмотним. У школах та університетах активно впроваджують навчальні курси з медіаграмотності. Як ви оцінюєте таку діяльність?
- Так, це дуже важливо. В компанії «Інтерньюс» ми маємо програму, яка називається «трекер чуток». Ми аналізуємо мережеві медіа, перевіряємо інформацію у якій не впевнені, які називають чутками. Адже відомо, що інформація, поширена у соціальних мережах, розповсюджується дуже швидко і ми намагаємось боротись з неправдивими повідомленнями.
Які шляхи підвищення довіри аудиторії Донбасу? Адже часто люди, які живуть там, не вірять медіа та вважають їх ворожими. Що потрібно робити журналістові, аби налагодити цей зв’язок, а не навпаки – загострити конфлікт?
- По-перше, коли ви берете інтерв’ю або коментар у когось про ситуацію необхідно пам’ятати, що якщо інтерв’юйований хоче залишитись анонімним, ви повинні зважати на це і не видавати його ім’я або обличчя. Також ви повинні зберігати баланс. Тобто коли пишете матеріал про конфліктну історію, то повинні висвітлювати думки обох сторін. Якщо одна зі сторін відмовляється давати коментар, то ви також можете використовувати цей матеріал, але вказати, що ви намагались запитати думку сторони, але вам відмовили.
Автор: Юлія Зоря, студентка
Чорноморський національний університет імені Петра Могили
Матеріал створений у рамках заходу “Медіалабораторія” Школи практичної журналістики Академії української преси