1 ЧЕРВНЯ, 1974 — 26 КВІТНЯ, 2024
49 РОКІВ, ВІДЕООПЕРАТОР
Юрій загинув допомагаючи. Ризикуючи життям, рятував чоловіків не на броньованій автівці, а на цивільному джипі-пікапі. Перед смертю він евакуював побратимів з поля бою. Сталося це біля селища Керамік Донецької області.
«Наказу не було вивозити. Він почув просто по рації, він не дочекався наказу, можна не можна, він полетів і просто вивіз. Врятував п’ятьох», — каже його товариш.
До мобілізації Юрій тривалий час працював на Волинському телебаченні й на «Громадському ТБ» (Волинь), а також співпрацював із всеукраїнськими телеканалами.
З 2014 року був у самообороні Волині. Туди Юрій потрапив після одного інциденту, який стався на чергуванні. Тоді знімав сюжети для «Нічної варти»: коли поліції знадобилася підтримка, він поклав камеру й почав їм допомагати. З початку російського повномасштабного вторгнення взяв заздалегідь зібраний наплічник і пішов на фронт.
Юрій — лучанин. Він завжди прагнув чогось нового: працював у поліграфії, телеоператором, інкасатором, таксистом. А на своєму мотоциклі об’їздив усю країну, часто брав із собою доньку. Та чоловіка знали в рідному місті як телеоператора, байкера й самооборонівця. На День захисту дітей — на день свого народження — об’єднував байкерську компанію для організацій благодійних акцій у сиротинцях і дитячих будинках.
«“Наш Юрчик” — так його називала бабуся й усі родичі. Він виріс дорослим, але все одно був Юрчиком», — каже двоюрідна сестра.
За місяць до загибелі він купив новий байк — сам собі зробив подарунок на день народження. Цього року чоловік дуже хотів потрапити додому на своє свято й зібрати друзів, навіть заздалегідь відпросився у свого командира. 1 червня Юрію мало б виповнитися 50 років.
Прощалися з військовиком у Луцьку у Свято-Троїцькому соборі, а поховали на алеї Слави в селі Гаразджа.