19 КВІТНЯ, 1975 — 18 ЛИПНЯ, 2023
47 РОКІВ, ЖУРНАЛІСТ, ІСТОРИК
Тіло Дмитра не могли забрати з поля бою три доби: частину української землі, яку він захищав разом з побратимами, обстрілювали надто щільно, що ні підійти, ні вийти було майже неможливо.
Перебуваючи на фронті, журналіст часто спілкувався з друзями, розказував, у яких важких умовах доводиться воювати. Близькі вважали, що він міг бути ідеальним пресофіцером, але обрав найважчий і відповідальний шлях на війні — став піхотинцем у бригаді прориву. Тобто Дмитро очолював і йшов першим у наступ. Він узяв на себе максимальний ризик. Друзі розповідають, що він реально оцінював обставини, усвідомлював усю небезпеку.
До повномасштабної війни Дмитро працював журналістом і редактором у виданнях Forbes Ukraine, LB, «Українська правда», Chas.News. У своїх матеріалах висвітлював актуальні питання — економічного й технологічного розвитку України, бізнесу, боротьби з корупцією, міжнародної політики, часто писав на історичні теми.
Закінчив Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова, навчався в Ягеллонському університеті в Кракові та Київській школі економіки. Був кандидатом історичних наук. Народився в Азербайджані.
Після початку повномасштабного вторгнення став на захист України. Добровільно мобілізувався до лав ЗСУ. Згодом за проявлений героїзм і відвагу його призначили командиром піхотного відділення 47-ї механізованої бригади «Маґура». Рідні кажуть, що Дмитро ніколи «не вмикав задню», завжди йшов уперед і не відмовлявся від найнебезпечніших завдань.
Загинув під час наступу на мелітопольському напрямку в Запорізькій області. Його бригаді довелося йти в перший бій, штурмувати позиції ворога. Вони проривали найпотужніший російський вузол оборони на Півдні, куди росіяни кинули всі свої резерви й сили. У медійника залишилися дружина та дві доньки.
Дмитро мав позивний Репортер. Був журналістом за професією і справжнім воїном душею. Захоплювався спортом, займався тріатлоном. Це захоплення передав одній з доньок. «Занадто зухвалий, занадто нескорений», — казали про Дмитра.
У травні 2021 року Дмитро переконував колегу, журналіста Євгенія Гордейчика, що треба зробити великий матеріал, як РФ готується до війни проти України. Як докази він навів розрахунки, які показували, що в найближчі 10–15 років доходи російського бюджету від експорту вуглеводнів упадуть. Це означає, що імперія тріщатиме по швах. РФ «продає» світові тільки страх перед її агресивною поведінкою. Напад на Україну якраз і має стати демонстрацією жаху, який РФ здатна завдати світові. «Події розвивалися саме так, як спрогнозував Дмитро. <...> Друже, я помилявся. Ти був правий...» — написав Євгеній у себе в соцмережі.
