14 СЕРПНЯ, 1993 — 22 ТРАВНЯ, 2023
29 РОКІВ, ЖУРНАЛІСТ, АНТРОПОЛОГ
Фатальний рік життя Євгенія почався в окопі. Після повномасштабного вторгнення журналіст служив у 77-й окремій аеромобільній бригаді Десантно-штурмових військ. Виконував обов’язки на посаді стрільця-санітара. Від побратимів дістав позивний Веган, але чоловіки з іншого взводу ще називали його Кінокритиком.
Своє останнє інтерв’ю Євгеній узяв між бойовими виходами. Він поспілкувався з британським генетиком і популяризатором науки Адамом Резерфордом. Ця тема дуже турбувала журналіста, і він не міг чекати. Євгеній переклав і записав у блокноті розшифровані 54 сторінки. Потім надрукував текст у телефоні й додав чіткі інструкції для публікації, щоб ніхто не змінив жодного слова.
Через п’ять днів, коли редакція «Куншт» опублікувала це інтерв’ю, Євгеній загинув під Бахмутом: 22 травня 2023 року в окоп залетіла міна. «Інтерв’юер і його загадкова руда борода» — так журналіст підписав свою фронтову світлину в соцмережі незадовго до смерті.
Друзі Євгенія кажуть, що він жив цінностями. Обирав правильне, а не зручне. Підбирав котів і цуценят, бо не міг пройти повз. Керувався тим, що цікавило, а не тим, що було стабільним і статусним. «Щоб війни закінчилися і в усьому Всесвіті нікого ніколи не вбивали за національною чи будь-якою іншою ознакою», — казав Євгеній під час останнього дзвінка з передової мамі.
Євгеній — науковець і журналіст, автор численних науково-популярних і культурологічних розвідок. Був аспірантом Національного університету «Києво-Могилянська академія» та передовим українським фахівцем з Океанії, зокрема з антропології Вануату. Він мріяв вирушити туди в наукову експедицію, для чого вивчав рідкісну місцеву мову. Публікувався у виданнях «Куншт», «Спільне», The Comics Journal, Vertigo, Yabl та інших.
За словами колег, Євгеній був талановитим і прискіпливим журналістом. Він глибоко поринав у вивчення різних пластів культури. Із широтою його інтересів могла зрівнятися хіба що його безмежна доброта. Розмаїття тем праць Євгенія складно перелічити. Журналіст завжди пропонував редакціям креативні матеріали, наприклад «Чому заради експерименту треба кидати людей з літака», «Як розбити лососеві серце», «Племена атомної бомби» тощо.
Журналіст підтримував акції лівих в Україні, не боячись нападу ані правих, ані поліції. Його життєве кредо звучало так: «Свобода починається зі слова “ні”. Забороняти заборонено». Щоб уникнути переслідування за свої погляди, Євгеній мусив навіть змінити прізвище: з Манько став Осієвським (дівоче прізвище матері).
Євгеній пережив окупацію 2022 року в місті Ворзель і сформував тверде переконання, що захищати Україну мають і люди науки. Встиг узяти інтерв’ю в снайпера перед службою в ЗСУ.
«Коли кажуть “таким як ти не місце на війні”, мають на думці комплімент, може навіть вираз підтримки. Така підтримка мені не треба. Люди не діляться на сорти й породи. Люди тут діляться серветками, хлібом, набоями, водою, енергією для телефонів, рукавичками, шкарпетками, теплом тіл. Я називаю цих людей побратимами» — так написав Євгеній у фейсбуку на річницю повномасштабної війни в Україні.
Поховано журналіста 30 травня 2023 року на Алеї слави Далекосхідного кладовища в Кропивницькому.
