2 ЖОВТНЯ, 1971 — 13 БЕРЕЗНЯ, 2022
50 РОКІВ ЖУРНАЛІСТ, РЕЖИСЕР
Брент Рено подорожував світом, знімаючи документальні фільми про актуальні моральні проблеми людей. Його застрелили під час зйомок в Україні. Він став мішенню російських військових. Постріл з їхніх гвинтівок влучив йому в шию 13 березня в Ірпені. Брент став першим іноземним журналістом, якого вбили під час війни 2022 року.
Понад 15 років Брент розповідав історії, показуючи обличчя, що постраждали від глобальних конфліктів і катастроф. Його фільми порушували соціальні проблеми через оголені портрети. Він поєднував співчуття та репортаж. Міграція за безвихідних обставин була для Брента постійною темою. Цілий рік він працював над багатосерійним проєктом «Переломний момент», документував досвід біженців з десяти країн світу, зокрема з України. Його очі бачили війни в Іраку та Афганістані, землетрус на Гаїті, політичні потрясіння в Єгипті та Лівії, боротьбу за Мосул, екстремізм в Африці, насильство картелів у Мексиці та кризу молодих біженців у Центральній Америці.
Народився 2 жовтня 1971 року в Мемфісі — місті на півдні США, виріс у Літл-Року, штат Арканзас. Батько був продавцем, а мати — соціальною працівницею. Наприкінці 1990-х здобув ступінь магістра в педагогічному коледжі Колумбійського університету. Перебуваючи в Нью-Йорку, почав працювати в Downtown Community Television Center — організації, яка випускає документальні фільми та навчає кіновиробництва. Це був початок його кар’єри.
У роботі Брент застосовував енергозбережний підхід. Він надавав йому мобільності, гнучкості та відносно безперешкодного доступу до всього, що знімав. Зазвичай документаліст витрачав понад рік на одну тему. Не поспішав. Не працював зі знімальною групою, не використовував обладнання, що відволікає, як-от штативи чи великі ліхтарі. Для нього важливо бути так близько, щоб бачити речі з погляду об’єкта.
Брент мав таємничий вигляд і проникливий погляд. Подейкували, що вираз його обличчя наводив людей на думку, нібито він знає щось, чого не знають інші. Його друзі казали, що Брент мав рідкісний і досить загадковий дар. Мав здатність, подібну до хамелеона, — бути своїм де завгодно: у будь-якому куточку світу, поряд із будь-якою людиною. Умить уподібнювався до місцевих жителів. Міг пройти через будь-який контрольно-пропускний пункт без жодного підозрілого погляду охоронців, озброєних AK-47.
Разом з рідним братом Крейґом заснував невелику кінокомпанію Renaud Brothers. Вона отримала багато нагород за документальні фільми про людські страждання в усьому світі. Брати Рено знімали фільми для HBO, NBC, Discovery, PBS, The New York Times, VICE News. Серіал із восьми частин «Останній шанс» («Last Chance High») отримав премію Пібоді — найпрестижнішу нагороду, яку можуть отримати режисери. Фільми також отримали визнання критиків в Entertainment Weekly, Rolling Stone, Forbes, USA Today, New York Times, Filmmaker Magazine, Los Angeles Times та American Cinematographer.
Брент присвятив себе дослідженню життя найменш щасливих. Документальний фільм 2005 року «На війну» («Off to War») розповідає історії національних гвардійців з Арканзасу, яких відправили в Ірак. У фільмі «Між кордонами» («Between Borders: American Migrant Crisis», 2015) він стежив за підлітками з Гондурасу, які намагалися подорожувати пішки до Сполучених Штатів. У фільмі «Притулок» («Shelter», 2016) протягом року описував життя молодих жителів Нового Орлеана в резиденції для жертв бездомності й торгівлі людьми.
Кадри фільму «Лівія на межі» («Vice») вийшли в ефір 2016-го — це історія про те, як США розбомбили тренувальний центр «ІДІЛ». На думку Брента, завжди треба потрапляти в центр тяжіння. Він старався підійти якомога ближче — не до конфлікту, а до людей та їхніх переживань.
Брент побував буквально в кожній зоні конфлікту. У його роботі були погрози зброєю, камери з іржавим покриттям, залізні ґрати, кімнати для допитів. В’язниця. Стикався з нападами бандитів у Каїрі, діставав вогню від солдатів у Камбоджі. Чув, як катують людей. І єдине, що його хвилювало та про що він дбав, — це історія. Йому було 50. В одязі віддавав перевагу чорним джинсам і футболкам. Часто носив шкіряну куртку й сумку через плече, напхану записками та фотоапаратами. Жив у Нью-Йорку в однокімнатній квартирі на одинадцятому поверсі. Любив танцювати на балконі, але це мало хто бачив. Мав дівчину Вероніку та бажав від неї дітей. Дворовий собака породи пітбультер’єр на кличку Чай був його улюбленцем. Вони скрізь були разом. Брент колекціонував старовинні мотоцикли. Україна стала останнім професійним призначенням Брента. Усе життя журналіст знімав репортажі про історії, на які більшість людей не звертали уваги, а помер, повідомляючи історію, на яку звернув увагу весь світ.
