27 ГРУДНЯ, 1989 — 30 ТРАВНЯ, 2022
32 РОКИ, ЖУРНАЛІСТ
30 травня Фредерік Леклерк-Імгофф дістав поранення в шию. Осколок від гранати пробив броньовану вантажівку, у якій він був разом з колегами. Колегам удалося вижити. Йому — ні. Фредерік загинув, виконуючи свій обов’язок журналіста.
Це була його друга місія в Україну з початку повномасштабного російського вторгнення 24 лютого. Він показував реальний перебіг війни. Робив репортаж про евакуацію мирного населення поблизу Сєвєродонецька Луганської області, де точилися активні бойові дії.
Журналіст зображував життя людей, які змушені тікати, рятуючись від бомб. Того дня машина, у якій їхав Фредерік, мала забрати десятьох людей з області. Проте окупанти зірвали евакуацію. На закривавленій вантажівці великими літерами було написано «Гуманітарна допомога». Тіло Фредеріка перевезли до Бахмута. Опісля доставили до Дніпра на розтин. Росіяни, аби виправдатися, зазначили в одному медіаповідомленні, що журналіст був іноземним найманцем, який доставляв зброю Україні. Фредеріку було 32 роки. Він випускник Інституту журналістики в Бордо, Аквітанія. Шість років працював на французькому комерційному каналі BFM TV оператором-фрилансером.
У четвер 9 червня близько третьої ранку на посадковій смузі аеропорту «Париж-Ле-Бурже» приземлився літак з тілом загиблого. Члени родини, друзі та міністр культури Франції Ріма Абдул-Малак приїхали вшанувати пам’ять журналіста.
Народився Фредерік 27 грудня 1989 року. Він не мав гарячого темпераменту. Зважував кожну хвилину своєї роботи. Був стриманий, сповнений ентузіазмом, турботою та сміливістю. За словами його друзів, надати слово найскромнішому, невидимому — це частина цінностей Фредеріка, яких у нього було чимало.
За закликом «Репортерів без кордонів», 10 червня в Парижі відбувся мітинг. У ньому взяли участь кілька сотень людей. Його мати, Сільвіана Імгофф, указуючи на фото сина із чорною стрічкою, сказала: «Ось, пане Путіне, це прекрасна людина, яку ви вбили».
