Утиски російськомовних в Україні – мабуть, найтриваліший і, на жаль, найпродуктивніший наратив російської пропаганди. Саме він став «зброєю масового ураження» в руках російської влади і виправданням її військових вторгнень до України.
Першими суб’єктами цього наративу стали російськомовні жителі Донбасу, згодом його поширили на південь, центр України і за межі країни – на іноземну аудиторію. Так само, як і на російську, яку «підігрівали» до подальших сценаріів під приводом захисту російськомовних українців від «націоналістичних переслідувань».
Ця тема набула особливої актуальності у 2012 році під час парламентської виборчої кампанії та ухвалення ініційованого проросійською Партією регіонів закону «Про засади державної мовної політики», який передбачав можливість офіційної двомовності в регіонах, де чисельність нацменшин перевищує 10%. Фактично, сприяв подальшій русифікації країни.
До слова, рік потому російський президент владімір путін нагородив медаллю Пушкіна народного депутата України Сергія Ківалова, одного зі співавторів «мовного закону», а ще через рік Росія анексувала Крим і почала окупацію частини Донецької та Луганської областей.
Квітень 2014. У прямому ефірі «Першого каналу», телеканалів «Росія 1» та «Росія 24», радіостанцій «Маяк», «Вісті FM» та «Радіо Росії» спеціальна програма «Пряма лінія з володимиром путіним». Телеведуча Марія Сіттель: «А поговорим мы сегодня о многом… и, конечно же, об Украине. Конечно же, разговор пойдёт о юго-восточной части Украины, против которой развязали настоящий геноцид».
Відтоді поруч із «геноцидом» у російських і проросійських засобах масової інформації з'являються «антиконституційний переворот», «збройне захоплення влади», «сплеск націоналізму». Кількість повідомлень із такою термінологією більшає. Аж до 2022 року, коли на зміну приходить «демілітаризація та денацифікація України» разом із ракетними ударами і початком так званої «спеціальної військової операції».
Фейк 1. Заборона російської мови навіть у побуті
Взагалі країна-агресор далеко зайшла у медійному висвітленні України як такої, що забороняє все російське. Навіть розмовляти російською вдома. Яскравий приклад – інтерв'ю очільника російського дипломатичного відомства Сергія Лаврова телеканалу «Росія 24» і РІА «Новости».
«Чоловік із дружиною вдвох п'ють чай на кухні. І якийсь стукач може вимагати завести на них кримінальну справу. Хороші перспективи у верхівки цього режиму», – розмірковує він.
У якості площадок обрано два найпотужніші пропагандистські ресурси, які сумарно охоплюють 65 млн людей (орієнтовні дані з відкритих джерел). Для максимального охоплення, російське МЗС поширило інтерв'ю усіма можливими офіційними каналами на усі можливі цільові аудиторії, у тому числі – Instagram і TikTok.
Паралельна лінія – русофобська політика країни не відображає погляди її жителів. Вона знаходить своє поширення в Telegram-каналах і супроводжується посиланнями на соціальні опитування, за якими «попри заборону влади, більшість жителів чотирьох великих міст України, а також російського, але під контролем київського режиму Запоріжжя, зізналися, що вдома вони розмовляють російською».
У такий спосіб «інтерпретовано» опитування, що проведене групою «Рейтинг» на замовлення Міжнародного республіканського інституту (IRI). За його результатами, 58% респондентів розмовляють удома українською, 11% – російською (прим. – вона залишається поширеною у побуті в південному та східному регіонах України), 30% – обома мовами. Тобто, має місце свідома маніпуляція та жонглювання акцентами, як це потрібно російській пропаганді.
Наступний крок – на вимогу росії Рада безпеки ООН проводить у березні 2023 закрите засідання, де ніби від імені мільйонів російськомовних українців виступає Дмитро Василець. У ролі заступника голови Всеукраїнської профспілки працівників права він просуває наративи російської пропаганди, як-от українцям забороняють розмовляти й думати російською. Ба більше, «навіть гуманітарну допомогу не можуть отримати ті, хто звертається по неї російською мовою». Йому вторить колишній керівник РІА «Новости-Украина» Кирило Вишинський.
Інтерв'ю Лаврова переглянули в YouTube 124 210 разів
Варто додати, що інтерв'ював Лаврова на початку кампанії ніхто інший, як відомий пропагандист Дмитро Кисельов. Саме з його легкої руки відбувається наступний вкид – «російськомовних хлопців в Україні хапають на вулиці і відправляють в армію».
Фейк 2. Мобілізують лише з російськомовних областей
Меседж про те, що Збройні сили України мобілізують громадян лише у російськомовних областях за розпорядженням Зеленського не новий. Його народили восени 2022 року, щоб з одного боку – імовірно, дискредитувати українську мобілізаційну кампанію та послабити наш фронт, з іншого – демонізувати діючого Президента України, який воліє «знищення потенційно небезпечного для нього російськомовного населення сходу та півдня країни». Фейк створює потрібний російській пропаганді інформаційний шум, на тлі примусової мобілізації росіянами жителів тимчасово окупованих території.
Фейк активно поширювали російські інформаційні агентства з посиланням на неназваного представника російських силових структур у Херсонській області: «За даними від наших джерел у ЗСУ, загальна та поголовна мобілізація ведеться лише у російськомовних областях України – у Миколаївській, Дніпропетровській, Черкаській». Новину просували «Известия», «Московский комсомолец», Lenta.ru та інші.
З інших флангів росіяни запустили розгорнуту аналітику на кшталт «чому окрема увага прикута до росіян у Херсоні та угорців на Закарпатті» і «як результатами подібної мобілізації планує скористатися офіс Зеленського», додали спікерів із числа «російські військові під Мар'їнкою», депутатів держдуми.
На додачу долучили артилерію – Telegram-канали, якими поширили інфографіку. А щоб підвищити рівень довіри до неї, поширили українською та з посиланням на українські ЗМІ. Звісно, анонімні.
Як результат, новину розповсюдили відверто проросійські канали, в яких у середньому 10-25 тисяч фоловерів.
Загальне охоплення аудиторії цим наративом лише в онлайн-медіа, за даними моніторингової онлайн-системи Semantrum, склало майже 30 млн читачів.
Фейк 3. Київ заборонив своїх же артистів через мову
Якщо на початку року російські медіа голосно кричали, що Україна забороняє «російськомовний культурний продукт» і зі шкільної програми прибирають Пушкіна, Достоєвського та Толстого, то на кінець спекотного липня інформаційний простір накрило «музичною хвилею» і співчуттям до українських виконавців, які нібито постраждали через мовну заборону.
«Київ заборонив українських артистів», – одразу кілька російських медіа поширили новину із таким заголовком.
За змістом, в Україні «заборонили виконувати композиції російською мовою, що негативно вплинуло на багатьох артистів». Згадали Світлану Лободу, Веру Брєжнєву, Андрія Данилко, Дорна та інших, хто виступив «на боці київського режиму» і від нього ж ніби постраждав через заборону російської мови.
Першоджерелом став головний рупор Кремля – РІА «Новости».
Цьому передувало рішення Київської та Чернівецької міських рад про мораторій на публічне використання на території міст аудіовізуальних творів і музичних записів російською. Звісно, це не могло пройти непоміченим і було використано російською пропагандою, щоб укотре «нагадати» про утиски мови, від чого страждають самі ж українці.
Це новий виток тривалої інформаційної кампанії, яка має на меті підтримувати фон про масову заборону в Україні російської мови. Являє собою так зване медійне паразитування. Прийом простий – за основу береться певний факт чи подія, додаються яскраві «подробиці» та емоція, далі – поширення та бурхливі обговорення.
Фейк 4. Польська – замість російської
Ненависть до російської мови сягає того, що українізатори готові ополячити Україну – чергова пропагандистська маніпуляція, що побудована на пересмикуванні фактів, хибній аргументації та емоційній упередженості.
Із тієї ж когорти, що і теза про спроби Польщі приєднати до себе Україну чи якусь із її частин, і теза про повну заборону в країнах Балтії російської мови. Три в одному.
«Відправною точкою» послужила заява віцепрем’єрки Ірини Верещук про можливість включення польської мови до переліку навчальних предметів, з яких проводиться зовнішнє незалежне оцінювання. Російська пропаганда відреагувала миттєво: «Украина отдалась полякам с потрохами».
Варто зауважити, що і деякі українські медіа подали у своїх заголовках можливість вивчення польської українськими студентами як зобов'язання або доконаний факт.
Отже, резюме. Російська машина не збавляє обертів і плідно маніпулює інформацією для просування власних наративів. Зокрема, про те, що в Україні утискають права російськомовних.
Чи не найчастіший прийом – перекручування слів або фактів, а також поширення відвертої брехні. Причому в останньому задіяні безпосередньо перші особи країни-агресора, як-от очільник російського МЗС Лавров.
У такий спосіб значно підвищується довіра певної категорії читачів до інформації, бо вона «з перших вуст». З іншого боку – це спрощує роботу пропагандистським медіа, які швидко розбирають заяви на цитати, окремі новини і поширюють на своїх ресурсах.
Не відмовляється країна-агресор і від поширення фейків із посиланням на анонімні джерела, неназваних спікерів або власні джерела, скажімо, серед військових. І якщо такий фейк можна розпізнати, перевіривши новину у кількох джерелах, то маніпуляції ідентифікувати складніше.
Проте, серед українського населення зростає рівень медіаграмотності, а самі медіа дбають про гігієну. Тож російській пропаганді дедалі важче просочитися в український інформпростір. Через те свої наративи та дезінформацію вона розповсюджує здебільшого російськими чи відверто проросійськими каналами. Зокрема, в соціальних мережах, де продукується така кількість інформації і з такою швидкістю, що унеможливлює перевірку читачем.
Під таргетинг активно підпадають і українці. У тому числі ті, хто тимчасово проживає за кордоном. І продовжують вірити у цей мовний наратив. Власне, за результатами нового дослідження VoxCheck, 32% українців за кордоном вважають, що в Україні утискають російськомовних. Серед українців, що проживають на батьківщині в цей наратив вірять в два рази менше - 15%.
