У стресових ситуація людина забуває як звати її батьків.
А що говорити про виконання якихось механічних дій, які потребують ретельної послідовності?
Зізнавайтеся, ви знали, що пораненого потрібно оглядати згори вниз? Тобто спочатку: шия, вузлова ділянка, під пахви, пах. Тулуб завжди залишається на потім. Чому? Про це дізналися учасники Школи військової журналістики, яку організували ми — Академія української преси.
Підібравши нішевих спеціалістів, які не просто розказали про те, як накласти джгут і правильно обробити рану, ми продемонстрували журналістам повний алгоритм надання першої медичної допомоги.
«Послідовність надання медичної допомоги непорушна. Головне — не втрачати голову», — запевнили запрошені фахівці. Вони не просто змоделювали ситуації, а уклали учасників на підлогу і пустили штучну кров для відпрацювання навичок. «Якщо ви не бачите жодної ознаки кровотечі — це не значить, що її немає! Судина може відкритися через 10 хвилин і до цього треба бути готовими» — про це йшла мова у практичній частині.
У другий день заходу група працювала з практикуючими журналістами, які висвітлюють війну у своїх матеріалах.
Коли плануєте поїздку і роботу в зоні бойових дій, треба усвідомлювати, що в першу чергу вам потрібно розраховувати тільки на самого себе. «Оцініть свої сили. Тобто у вас має бути повне розуміння власних можливостей — зарівно фізичних, як і психічних. З’ясуйте насамперед для себе, чи ви дійсно готові до цього. Страх — це нормально», — переконаний Пьотр Андрусечко, кореспондент «Gazety Wyborczej» і «Outriders» в Україні і країнах Східної Європи, «Журналіст року 2014».
Погодьтеся, ціна помилки на передовій може бути зависока — життя, власне, колег чи героїв зйомки. Для Станіслава Юрченка, продюсера спецпроектів, фотографа, радіоведучого, автора і редактора серії спецпроектів, який з 2019 року є більдредактором видання «Ґрати», а з 2022 висвітлює російське вторгнення в Україну, одне з головних правил зйомок на війні — «не зробити гірше».
«І ніхто не зможе забрати цю відповідальність з особисто журналіста — ні редакція, ні пресофіцер, ніхто інший. Саме тому підтягувати свої навички й розуміння як працювати під час бойових дій максимально актуальне. Ми маємо вчитись власній фізичній безпеці, домедичній допомозі й тому, як не травмувати героїв, що пережили власне пекло», — зауважує експерт.
Друзі, ми вже зіштовхнулись з цими викликами й тільки спільними зусиллями можемо допомогти один одному не робити більше прикрих помилок. Зовсім скоро ми анонсуємо новий набір на Школу військової журналістики і будемо раді забезпечити всіх бажаючих теоретичним і практичними алгоритмами роботи у нелегкий для країни час.
Тренінг відбувся завдяки нашому спільному проєкту між Академією української преси та міжнародною організацією Internews. Вона впроваджує «Медійну програму в Україні» за фінансування агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Ця програма зміцнює українські медіа та розширює доступ до якісної інформації.